Серія: Відомі Китаївські дачники

Михайло Медведев
(1852-1925)

Співак (ліричний тенор), педагог, антрепренер - Медведєв Михайло Юхимович (1858, Рокитне - 1925, Саратов) сяяв на сцені Київського оперного театру.

Медведєв Михайло Юхимович 

Справжнє імя - Бернштейн Меєр Хаїмович. У дитинстві Меєр з рідного містечка Рокитне переїхав з батьком до Медведівки.

У містечку Вороньків (нині Бориспільський район) Меєр познайомився з Шоломом Рабиновичем (Шолом-Алейхем), разом вони бешкетували. Шолом-Алейхем у творі "З ярмарку" присвятив своєму другу розділ "Меєр з Медведівки":

Батько наполягав, - син має стати кантором, але Михайло Юхимович Медведев пристрасно прагнув по-справжньому вчитися співу. Після довгого і відчайдушного опору батько нарешті поступився.

У 1869 р. 17-річний Михайло приїздить до Києва, де живе його дядько по матері Нохум Ясногородський. Той, хоч і не був заможним, але мав талант до написання музики та певну славу, а тому йому вдалось прилаштувати племінника на навчання в музичному училищі у пані Коллер, потім пана Кравцова. У 1882 р. Михайло дебютує на сцені Київського оперного театру. У 1894 році Меєр приймає хрещення, стає Михайлом, прізвище бере від назви свого містечка.

Виступає у Харкові, Одесі. Співак був одним із найяскравіших оперних виконавців свого часу, виступав у багатьох провідних театрах Російської Імперії, гастролював у США та Канаді. Головні партії: Собінін, Фінн («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» М. Глинки), Дон Жуан, Князь («Кам’яний гість», «Русалка» О. Даргомижського), Ленський, Герман, Вакула («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського) та ін.

Медведев викладав у Київській музично-драматичній школі Станіслава Блюменфельда (1898) і пишуть, що основні принципи організації якої згодом були застосовані в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка.

Також Михайло Медведев викладав у 1905 році в Київській консерваторії, у 1907 році в Київському міському театрі (тепер Національна опера), а також відкрив у 1908 році «Вищі оперні й драматичні курси з обов'язковим інструментальним відділенням», де, окрім вокалу, викладались теорія музики, дикція та сценічна майстерність. Діяли курси аж до 1917 року, розміщувались у так званому "будинку акторів" на вул. Софіївська, 3-Б, де й жив сам співак:

вул. Софіївська, 3-Б

А у 1906 році Михайло Медведев у приміщенні театру Геймана в самому центрі Києва - на вулиці Мерінгівській (тепер Заньковецької), 8 відкрив свій театр, у народі його знали як Театр "Ведмідь" (за прізвищем Михайла).

На жаль, під час Другої світової війни приміщення було пошкоджене пожежею та не відбудовувалось. На фотографії 30-х років можемо побачити його красу:

Театр Геймана ("Ведмідь") на вул. Заньковецької, 8

Жінкою Медведева стала молодша на 32 роки Марія Скибицька, яку київська публіка називала примадонною. Вона була однією із найбільш яскравих артисток у трупі Михайла Медвєдєва, його ученицею, яку за неабиякий музичний та драматичний талант театральні критики називали «Шаляпін у спідниці».

Михайло Медведев з дружиною Марією Скибицькою, 1911

У 1911 році Михайло Медведев відзначив ювілей - 30 років творчої діяльності:

Афіша, 1911

Концерт був прощальним. Ще за часів Російської імперії оперним зіркам у провінціях часто платили більше, аніж у двох столицях. У 1912 році Михайло Медведев вирушає до Саратова, у нього була справжня мрія - організувати акціонерне товариство з будівництва справжнього оперного театру на півтори-дві тисячі глядачів із загальнодоступними цінами. Здійснити її не вдалось.

Почавши працювати у Саратовській консерваторії, Медведєв залишає оперну сцену. І лише одного разу, 25 березня 1915 року, він востаннє співає Германа у “Піковій дамі”.

Михайло Медведев в ролі Германа

Як зауважили газети, “час наклав печатку на його голос, але підкуповувала щира гра...”. Так сталося прощання Медведєва із оперною сценою. В 1915 році він повертається до Києва для організації трупи. Відомо, що Марина Скибицька (жінка) працювала у 1917-1919 роках на сцені у Києві, співала російською та українською мовами. Ймовірно, що з нею у Києві знаходився й Михайло Медведев.

У спогадах Володимира Романова про Медведева є цікава згадка (мова про прибл. 1915-1919 роки):