Серія: Відомі Китаївські дачники
В Державному архіві Київської області пару років тому я тримала в руках товстеньку неформатну книжечку «Перелік власників будинків у Китаєві» за 1913 рік.
Мабуть багатьом відомо, що у другій половині 19 ст. Китаїв перетворюється у культурний центр, який відвідують і де відпочивають видатні культурні та громадські діячі. На дачі видатного композитора Миколи Лисенка збирались представники цвіту нації - Михайло Старицький, Ольга Косач (Олена Пчілка), Леся Українка. У 1929 році тут знаходилася дача голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.
А цей новий список дачників мав величезний потенціал - скільки нових цікавих історій чекали за кожним новим іменем.
Протягом декількох років збирались історії нашого краю - про Китаїв, Мишаловку, Корчувате, Самбурки, Багринову гору. Це - наша мала Батьківщина, ми любимо її та по крихтах відтворюємо її історію. Особливо цінними ці знання стають зараз, коли над цією територією нависає ризик її втратити через забудову.
Отже, розпочнемо нашу серію "Відомі Китаївські дачники".
"В 10 верстах від Києва на правому березі Дніпра розташовано дачний куточок - Китаїв", - так починається опис цього місця в путівниках початку XX ст.
Іван Козловський
1900-1993
Завдяки люб'язній допомозі Віри Назарової ми з вами зможемо побачити як виглядала одна з китаївських дачниць, а саме - Катерина Семенівна Бек (на родинній світлині позначена помаранчевим кольором).
Ії дядько - цукрозаводчик, відомий благодійник, громадський діяч, колекціонер творів мистецтва - сам Нікола Артемійович Терещенко!
Народилась Катерина у 1850 році. Її дівоче прізвище було Куксіна, після першого шлюбу - Амосова та Бек - у другому шлюбі.
24 березня 2025 року виповнилось 125 років від дня народження Івана Семеновича Козловського (1900-1993), видатного вітчизняного співака. Іван народився у с. Мар’янівці Київської губернії. Вчитися хлопця віддали до Михайлівського монастиря – на священика, співав у церковному хорі.
У 10 років доля звела його у Китаєві з Миколою Лисенком! Все життя Іван згадував, що саме Лисенко його виокремив та благословив.
Іван Козловський був патріотом, щороку приїздив до Канева - вклонитися Кобзареві з дитячим хором рідної Мар'янівки. В його репертуарі були "політично небезпечні" "Мені однаково" на слова Тараса Шевченка, пісні січових стрільців, колядки та щедрівки. В репертуарі співака було понад 50 оперних партій. Коли співака питали, звідки в нього такий голос, він казав «від мар’янівських верб»…
На власні кошти в Марянівці він відкрив дитячу музичну школу.
Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар’янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: українець знайшов свій останній притулок на Новодівочому цвинтарі в Москві.
У Катерини Семенівни та Петра Вільгельмовича Беків були діти від перших шлюбів, але були і спільні донечки - Зіна 1874 р.н. та Софія (1886-1888).
Доля одного з синів від першого шлюбу Петра Вільгельмовича Бека - Сергія Бека тісно була пов'язана з Києвом. Цивільний інженер, київський архітектор, проектував будівлі Бактеріологічного інституту, керував будівництвом Олексіївського притулку для дітей військових на вул. Іллєнка, № 81.
У Катерини Семенівни та Петра Вільгельмовича Беків були діти від перших шлюбів, але були і спільні донечки - Зіна 1874 р.н. та Софія (1886-1888).
Доля одного з синів від першого шлюбу Петра Вільгельмовича Бека - Сергія Бека тісно була пов'язана з Києвом. Цивільний інженер, київський архітектор, проектував будівлі Бактеріологічного інституту, керував будівництвом Олексіївського притулку для дітей військових на вул. Іллєнка, № 81.
До речі, архітектори В.Безсмертний, В. Городецький та Сергій Бек разом працювали членами будівельної комісії на Київській сільськогосподарській і промисловій виставці 1897 року, а жінки Городецького та Сергія Бека - Корнелія та Марія Марр були рідними сестрами. Сергій Петрович Бек помер у 1905 р., похований на Аскольдовій могилі.
У 1911 році фіксуємо у довіднику "Весь Київ" проживання Катерини Семенівни Бек, на цей час уже вдови, у м. Києві. У 1911-1916 рр. вона проживала на вул. Кузнечній (тепер Антоновича), у буд. №20.
Саме у цей період Катерина Семенівна й знімала дачу у Китаєві (запис про це знаходимо в книзі обліку будинків).
У 1908 році на вулиці Луговій (зникла вулиця, адже її перебудовано у 80х) біля вул. Набережно-Корчуватській було знято до 1920 року будинок на 6 кімнат, ганок на 12 м2, кухня з кімнатою, клуня, "холодильник" (шкаф з льдом), льох, хлів для тварин та криниця у дворі. Дача була посеред фруктового саду. В описі саду наведено такий текст: "дерева дають плоди усіх найкращих сортів. Є персики, абрикоси, виноград, всіх сортів вишні, сливи та ягоди".
стиря
Але прийшли буремні роки... У Глухові бандами більшовиків було вбито голову управи - сина Катерини Семенівни Бек Володимира Амосова та онуків від першого шлюбу Петра Вільгельмовича Бека - Петра та Євгена Беків.
На жаль, доля самої Катерини Семенівни Бек після останньої згадки в документах 1916 р. нез'ясована, хоча й пов'язують її подальше життя у Києві з родиною старшого сина - Михайла Амосова.
Джерела:
Укрінформ, ebk.net.ua