Серія: Відомі Китаївські дачники

Багатьом відомо, що у другій половині 19 ст. Китаїв перетворюється у культурний центр, який відвідують і де відпочивають видатні культурні та громадські діячі. На дачі видатного композитора Миколи Лисенка збирались представники цвіту нації - Михайло Старицький, Ольга Косач (Олена Пчілка), Леся Українка. У 1929 році тут знаходилася дача голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.

Протягом декількох років збирались історії нашого краю - про Китаїв, Мишаловку, Корчувате, Самбурки, Багринову гору. Це - наша мала Батьківщина, ми любимо її та по крихтах відтворюємо її історію. Особливо цінними ці знання стають зараз, коли над цією територією нависає ризик її втратити через забудову.

Отже, до вашої уваги - серія "Відомі Китаївські дачники".

"В 10 верстах від Києва на правому березі Дніпра розташовано дачний куточок - Китаїв", - так починається опис цього місця в путівниках початку XX ст.

Михайло Медведев
(1852-1925)

Співак (ліричний тенор), педагог, антрепренер - Медведєв Михайло Юхимович (1858, Рокитне - 1925, Саратов) сяяв на сцені Київського оперного театру.

Медведєв Михайло Юхимович 

Справжнє імя - Бернштейн Меєр Хаїмович. У дитинстві Меєр з рідного містечка Рокитне переїхав з батьком до Медведівки.

У містечку Вороньків (нині Бориспільський район) Меєр познайомився з Шоломом Рабиновичем (Шолом-Алейхем), разом вони бешкетували. Шолом-Алейхем у творі "З ярмарку" присвятив своєму другу розділ "Меєр з Медведівки":

Батько наполягав, - син має стати кантором, але Михайло Юхимович Медведев пристрасно прагнув по-справжньому вчитися співу. Після довгого і відчайдушного опору батько нарешті поступився.

У 1869 р. 17-річний Михайло приїздить до Києва, де живе його дядько по матері Нохум Ясногородський. Той, хоч і не був заможним, але мав талант до написання музики та певну славу, а тому йому вдалось прилаштувати племінника на навчання в музичному училищі у пані Коллер, потім пана Кравцова. У 1882 р. Михайло дебютує на сцені Київського оперного театру. У 1894 році Меєр приймає хрещення, стає Михайлом, прізвище бере від назви свого містечка.

Виступає у Харкові, Одесі. Співак був одним із найяскравіших оперних виконавців свого часу, виступав у багатьох провідних театрах Російської Імперії, гастролював у США та Канаді. Головні партії: Собінін, Фінн («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» М. Глинки), Дон Жуан, Князь («Кам’яний гість», «Русалка» О. Даргомижського), Ленський, Герман, Вакула («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського) та ін.

Медведев викладав у Київській музично-драматичній школі Станіслава Блюменфельда (1898) і пишуть, що основні принципи організації якої згодом були застосовані в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка.

Також Михайло Медведев викладав у 1905 році в Київській консерваторії, у 1907 році в Київському міському театрі (тепер Національна опера), а також відкрив у 1908 році «Вищі оперні й драматичні курси з обов'язковим інструментальним відділенням», де, окрім вокалу, викладались теорія музики, дикція та сценічна майстерність. Діяли курси аж до 1917 року, розміщувались у так званому "будинку акторів" на вул. Софіївська, 3-Б, де й жив сам співак:

вул. Софіївська, 3-Б

А у 1906 році Михайло Медведев у приміщенні театру Геймана в самому центрі Києва - на вулиці Мерінгівській (тепер Заньковецької), 8 відкрив свій театр, у народі його знали як Театр "Ведмідь" (за прізвищем Михайла).

На жаль, під час Другої світової війни приміщення було пошкоджене пожежею та не відбудовувалось. На фотографії 30-х років можемо побачити його красу:

Театр Геймана ("Ведмідь") на вул. Заньковецької, 8

Жінкою Медведева стала молодша на 32 роки Марія Скибицька, яку київська публіка називала примадонною. Вона була однією із найбільш яскравих артисток у трупі Михайла Медвєдєва, його ученицею, яку за неабиякий музичний та драматичний талант театральні критики називали «Шаляпін у спідниці».

Михайло Медведев з дружиною Марією Скибицькою, 1911

У 1911 році Михайло Медведев відзначив ювілей - 30 років творчої діяльності:

Афіша, 1911

Концерт був прощальним. Ще за часів Російської імперії оперним зіркам у провінціях часто платили більше, аніж у двох столицях. У 1912 році Михайло Медведев вирушає до Саратова, у нього була справжня мрія - організувати акціонерне товариство з будівництва справжнього оперного театру на півтори-дві тисячі глядачів із загальнодоступними цінами. Здійснити її не вдалось.

Почавши працювати у Саратовській консерваторії, Медведєв залишає оперну сцену. І лише одного разу, 25 березня 1915 року, він востаннє співає Германа у “Піковій дамі”.

Михайло Медведев в ролі Германа

Як зауважили газети, “час наклав печатку на його голос, але підкуповувала щира гра...”. Так сталося прощання Медведєва із оперною сценою. В 1915 році він повертається до Києва для організації трупи. Відомо, що Марина Скибицька (жінка) працювала у 1917-1919 роках на сцені у Києві, співала російською та українською мовами. Ймовірно, що з нею у Києві знаходився й Михайло Медведев.

У спогадах Володимира Романова про Медведева є цікава згадка (мова про прибл. 1915-1919 роки):

У спогадах Володимира Романова про Медведева є цікава згадка (мова про прибл. 1915-1919 роки):