Кладовища-привиди Китаєва
Братський цвинтар Китаївської пустині
Розташування: на північ від Китаївської церкви
Адреса: вул. Китаївська, 15
Поховання: XIХ-XX століття
Кількість могил: близько 100
Площа: 0,6 га
Тип: закрите, останнє поховання 2003 року
Статус: невідомо
З моменту заснування скиту тут же протягом чотирьох століть ховали спочатку братію пустелі, а з 1786 року і братію Києво-Печерської лаври.
Після царського указу 1850 р. про заборону поховань на території Лаври (крім осіб архієрейського сану) до 1869 р. центральна і північна частина стародавнього Китаївського посаду використовувалася під монастирське кладовище, яке виконувало роль основного лаврського місця поховань за дарчими Києво-Печерській лаврі.
Також на північ від Свято-Троїцького храму було розбито сад, де до 1870 р. хоронили братію Лаври:
Документ під назвою "Військово-археологічний план Китаївського городища та прилеглої до нього місцевості з могильниками та печерами" (план знімав підпоручик Шостого понтонного батальйону В. Т. Чеботарьов у травні 1914 р., редагував його капітан Н.Ф. Наркевич) зафіксував для нас залишки Китаївського монастирського кладовища вздовж майбутньої вулиці Ягідної на півночі та курганних могильників на Китай-горі на півдні. Інформацію про залишки саме монастирських поховань піддтверджують спгади старожилів району:
Надгробки та могили похованих у Китаєві не пережили епохи атеїзму і остаточно були знищені владою у 1960-70-ті роки.
На території монастирського цвинтаря були влаштовані городи і гаражі, і лише залишки зруйнованих хрестів, що зрідка знаходилися, свідчили про колишні поховання. Фото 2010 року:
ЦДІАК України, іменний вказівник до ф.128, КПЛ, так у документі:
монах Досифей – (1777 г.)
монах Дорофей – (1829 г.)
иеросхимонах Дорофей (соборный) – (1784 г.)
монах Досифей – (1812 г.)
иеромонах. Емилиан – (1837 г.) – начальник Пустыни
иеродиакон Иезекииль – (1752 г.)
иеромонах Иерофей – (1806 г.)
иеродиакон Евфимий – (1828 г.)
иеродиакон Евфимий – (1847 г.)
иеромонах Евмений – (1863 г.)
иеромонах Евсевий – (1870 г.)
иеродиакон Иехония
иеромонах Иоанн – (1829 г.)
иеромонах Иов – (1851 г.)
иеромонах Иона – (1786 г.)
иеромонах Иона – (1791 г.)
иеромонах Иона – (1870 г.)
иеродиакон Иосия – (1833 г) – больничная церковь
иеромонах Иосия – (1805 г.) – духовник
иеромонах Ипполит – (1785 г.)
монах Ириней – (1773 г.)
иеромонах Исаак (Гуцалюк) – (1847 г.)
Иссахар – (1787 г.) – духовник
иеродиакон Иосиф – (1754 г.)
иеромонах Иустин – (1845 г.)
иеромонах Клавдий – (1839 г.) – духовник
иеромонах Климент – (1812 г.)
иеромонах Климент – (1854 г.)
монах Киприан – (1833 г.)
иеромонах Мартирий – (1834 г.)
иеромонах Мелетий – (1763 г.)
иеромонах Мефодий – (1805 г.)
иеродиакон Мисаил – (1763 г.)
монах Мисаил – (1826 г.)
иеромонах Михаил – (1849 г.)
иеродиакон Нафанаил – (1729 г.)
монах Неофит – (1864 г.)
иеромонах Неофит – (1807 г.)
монах Никанор – (1826 г.)
иеродиакон Орест – (1763 г.)
иеродиакон Павлин – (1850 г.)
иеромонах Паисий – (1790 г.)
иеромонах Паисий – (1798 г.)
иеродиакон Пантелеимон – (1764 г.)
иеромонах Парфений – (1794 г.) – духовник
монах Парфений – (1829 г.)
иеромонах Поликарп – (1778 г.)
монах Сильвестр – (1789 г.)
схимонах Силуан – (1859 г.)
послушник Севериан (Симонович) – клиросный – (1833 г.)
иеросхимонах Симеон – (1834 г.)
монах Спиридон – (1843 г.) – сторож
иеромонах Стефан – (1822 г.)
игумен Тит (Русачевский,) – начальник Пустыни
Соборный старец – (1758 г.)
иеросхимонах Феодор – (1774 г.) – духовник
иеромонах Феогност – (1850 г.) – начальник Пустыни
иеромонах Феофан – (1819 г.)
иеромонах Феофан – (1829 г.)
иеромонах Феофан – (1854 г.)
иеромонах Юлиан – (1764 г.)
иеромонах Юстиниан – (1772 г.) – начальник Пустыни
послушник Игнатий (Фундушенко) – (1846 г.)
Китаївський монастир зробив Проєкт відновлення історичного чернечого кладовища Китаївської пустині. Про будівництво кладовища писало видання Liga.net у 2009 році.
Приблизно у 2014 році його було втілено в життя:
В даний час територія історичного кладовища розташовується на під'їзді до монастиря ліворуч по вул. Китаївській на ділянці, що віддана Київрадою в оренду під забудову.
В наш час монахи спробували відновити традицію поховання на території Китаївської пустині. Так, 16 березня 2003 року тут поховано ченця Феодосія (Олександра Мушинського), через що виникло багато проблем, пов’язаних із цим похованням.
Як виняток, до нашого часу збереглися лише деякі реальні надгробки. Біля південної стіни Свято-Троїцького храму знаходяться дві надгробні плити похованих тут насельників Лаври: ігумена Модеста та ієромонаха Іполита.
Поруч з північною стіною Троїцької церкви, неподалік від входу до храму є могила преподобного Феофіла, Досіфеї (фото ліворуч 1,3).
Феофіл (справж. – Фома Горенковський; 1788 – 1853 рр.) – ієросхимник Китаївської пустині, провидець. Народився у Київській губ. в родині священика. Навчався у Київській духовній академії, з 1812 р. – послушник Братського Богоявленського монастиря. У 1821 р. прийняв постриг під ім’ям Феодорита, у 1827 р. рукоположений і призначений економом монастиря. У 1834 р. прийняв схиму під ім’ям Феофіла. З 1844 р. проживав у Голосіївській, з 1849 р. – у Китаївській пустинях. Юродствував, уславився як провидець: передрік заснування київських Троїцького (Іонівського) і Покровського монастирів, Преображенського скита Китаївської пустині й вказав їхнє місцерозташування.