Самбурки у сутінках

(текст Антона Короба)

Депутати Київради у 2024 році віддали під забудову два мальовничі урочища, які розташовані у Голосіївському лісі.

Самбурки та Болгарський хутір - це рудименти монастирського землеволодіння. До 1786 року ввесь Голосіївський ліс належав до маєтностей Києво-Печерської Лаври. Серед бору, на берегах річок розташовувались монастирські двори та хутори - господарські комплекси, а також засновувались скити-пустині - невеликі чернецькі обителі, підпорядковані монастирю.

Поруч були Китаївська, Голосіївська, Преображенська пустині. Остання заснована на території Болгарського хутора.

До останнього зі сходу долучається мальовничий хутір Самбурки. Таємницею оповита історія його виникнення.

Відповідно до статті з топонімічного довідника Л. Пономаренко та О. Різника «хутір Самбурський» згадується у документах 18 ст. Водночас автори згадують «Садморський хутір», який буцімто був тим самим хутором, назва якого таким дивним чином трансформувалася. Назва «Садморський» походить від первісної назви «Сад Марських», яка вперше згадується у 1580 році. Того року цей сад з поселенням Печерський монастир передав своїй підпорядкованій обителі - Троїцькому Больничному монастиреві.

Деякі автори довколаісторичної літератури повʼязують назву хутора з давнім містом «Самбатас», згаданим візантійським імператором Костянтином Багрянородним.

Більш вірогідною є етимологія назви від «бору», спільна з іншими подібними назвами у словʼянських землях (Самбір - Україна, Сомбор - Сербія, Собібор - Польща).

На плані 1842 року хутір зображено з одним двором, пасікою та садками.

Станом на 1900 рік на лаврському хуторі Самбурки було 36 мешканців.

1920 року хутір був вилучений у Лаври та переданий Мишоловській сільраді.

1933 року налічувалось 72 мешканці

15 мешканці стали жертвами Голодомору, у ДСВ загинули 6 осіб. (С. Вакулишин).

У радянські часи сільськогосподарські угіддя та всю виробничу базу передали до Науково-дослідного інститути садівництва АН УРСР.

1993 роки - мешкали 170 осіб.

Ці унікальні землі - ниви, сади, сади мусіли бути передані на НПП «Голосіївський», бо безпосередньо прилягають до території згаданого парку. Сама забудова - кільканадцять садиб під одним номером по єдиній вулиці - розташована між двома ярами, з більшого з яких витікає Китаївський струмок.

Серед забудови збережено кілька будівель 19 століття. Це, зокрема, господарський льох та двоповерховий житловий будинок, особливості архітектури якого свідчать, що споруда, очевидячки, зводилась у 1860-70-і рр., одночасно з будівлями Китаївської пустині за проєктом військового інженера А. Середи. Ці будівлі не внесені у перелік обʼєктів культурної спадщини.

За Захист Китаєва виступає багато археологів, істориків, екологів, архітекторів, пам'яткоохоронців та просто класних, небайдужих громадян - за що ми щиро вдячні!

Не можемо перелічити усіх, ось лише декілька прикладів підтримки від фахівців:

Чому потрібно захистити та зберегти Китаїв?

Починаючи з ХІХ ст. (почався будівельний бум) знищено безліч пам’яток археології. Фактично забудувано всю територію давньоруського міста – міста Ярослава, міста Володимир. Територія від Золотих воріт до Десятинної церкви забудовувалась і забудовується зараз. 

Територія Китаєва – це єдиний маленький шматок міста, який можна показати нашим нащадкам. 

Китаївський археологічний комплекс є пам'яткою національного значення, держава взяла зобов'язання його зберігати.

Китаївський комплекс є свідком історії пізньотрипільського, давньоруського та литовського часу, що робить його важливим для розуміння історії нашої країни у період з 2800 р. до н.е. до наших днів. Він має історичну, культурну, освітню, наукову, туристичну, рекреаційну цінність. Збереження пам'ятки дозволяє проводити подальші наукові дослідження та отримувати нові відкриття про побут та звичаї населення. Збереження Китаївського археологічного комплексу може стати основою для розвитку культурного туризму - це підвищить не лише обізнаність про історію у населення, а й принесе економічні вигоди громаді Києва.

Проти забудови Китаївського археологічного комрлексу виступають представники професійної спільноти істориків, археологів, екологів, Офісу Генерального прокурора України, місцеві мешканці, юридичні особи - ГО "Китаєве", ГО "Громада Китаєва", ГО "Квітка Мишоловки", ГО "Порятунку Голосіїва", ГО "Екозагін", орган самоорганізації населення ОСН Вуличний комітет "Багриновий" та ін.

Що ми робимо?
 

Ми зібрали та подали колективні звернення до Офісу Генерального прокурора, НАЗК, Міністерства охорони культурної спадщини, Київської міської ради, КМДА, депутатів КМР та ВРУ.

Наша мета
 

Наша головна мета – захистити Китаївський археологічний комплекс від забудови та включити до меж НПП "Голосіївський" історичні, природні урочища Китаїв, Болгарське, Самбурки.

Незалежність
 

Місцеві мешканці не мають таких ресурсів, як девелопери, а тому і даний сайт і соціальні мережі і всю діяльність щодо захисту наших територій ми ведемо виключно на волонтерських засадах за власний кошт. При цьому, у нас немає жодного єдиного центру прийняття рішень, а отже, кожна група людей діє в межах нашої загальної мети автономно та незалежно.

Напишіть якщо ви готові допомогти як волонтер та ходити з нами на суди, якщо готові долучитись до поширення інформації, до написання листів депутатам, до організації заходів: gromada.kytayiv@gmail.com