Китаївський історичний ареал - частина Києва, що зберегла свій старовинний вигляд, це територія, що включає історичне поселення Китаїв і розташована в Голосіївському районі. Ареал має підкреслено ландшафтний характер, сформований красивим хвилястим ландшафтом, з лісами, галявинами, ставками.
Сукупно з пам’ятками архітектури і археології ареал становить один з найцінніших історичних районів Києва.
«Китаївське городище і курганний могильник» - пам’ятка археології національного значення, занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та присвоєно охоронний номер 260026-Н, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928.
На території пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» розташована пам’ятка архітектури національного значення «Троїцька церква» (вул. Китаївська, 15; Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970, охоронний № 38).
На території пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» розташовано усього 19 об’єктів культурної спадщини. Місцезнаходження: вул. Китаївська, 15.
Відповідно до наказу Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 10/38-11 віднесено пам'ятки:
У Державний реєстр нерухомих пам’яток України, окрім дзвіниці, досі жодний з 18 об'єктів не внесено!
На території пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» розташовані 2 пам’ятки природи місцевого значення: 5 софор японських віком 150 років, біля Троїцької церкви росте каштан Петра Могили - ботанічна пам'ятка природи. За легендою, був посаджений київським митрополитом Петром Могилою, але вік дерева не відповідає рокам життя митрополита. Найстаріший та найбільший каштан Києва. Його вік - близько 350 років, діаметр стовбура - 1,1 м, висота - 25 м.
Частина території пам’ятки розташована в межах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Голосіївський ліс» (постанова колегії Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи від 26.07.1972 № 22, постанова Державного Комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 № 18). В цій частині знаходиться 1 пам’ятка природи місцевого значення - «Верхнє озеро-ставок з Китаївського каскаду ставків» (рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649).
Китаївське городище було одним з важливих оборонних пунктів, що захищали південні підступи до Києва.
Характер укріплень Китаївського городища значною мірою відповідає топографічним умовам місцевості. Природна крутизна схилів, панівне положення підвищення над оточуючою територією та штучні укріплення робили його неприступною фортецею.
Більшість дослідників ототожнюють археологічний комлекс (городище, поселення, курганний могильник) із залишками давнього міста Пересічень, яке згадується у писемних джерелах 1154, 1161 років.
Поруч із такими київськими передмістями, як Вишгород і Білгород, Пересічень був важливим південним форпостом у системі оборони Києва від нападів степових орд. Місто безпосередньо пов'язане із розбудовою князем Володимиром оборонної системи давноруської столиці, воно займало важливу стратегічну позицію, контролювало дніпровський водний шлях і шлях суходолом із Києва на південь.
Князь Володимир Великий
На відміну від Пересічня, усі інші зазначені території давньоруських міст на сьогодні поглинуті населеними пунктами та впродовж їх існування неодноразово зазнавали містобудівних перетворень. Через це вони втратили свою цілісність та не є повноцінними історико-ландшафтними комплексами.
Китаївський археологічний комплекс за останню тисячу років майже не зазнав змін, що на території міста Києва можна вважати великою вдачею. В автентичному стані зберіглась фортеця комплексу (із більш ніж кілометровою довжиною укріплень), 378 курганів Х-ХІ ст., та майже повністю (не враховуючи територію Китаївського чоловічого монастиря) зберіглась територія самого міста (поселення або посаду). Загальна територія комплексу складає 75 га.
В Генплані міста територія між житловими будівлями та Голосіївським лісом є тією
буферною зоною, де мають бути розміщені об’єкти рекреаційно-туристичної інфраструктури. Завдання депутатів – не допустити вторгнення забудов, які намагаються вліпити куди завгодно. Потрібно зберегти цю цінність Києва – це (ред.Китаїв) не лише об’єкт культурно-заповідного фонду, а й національно-культурної спадщини.
Сергій Дюжєв, співавтор чинного Генплану, стаття на Знай.ua
Це етап формування Руської держави від ІХ–Х ст. до часів правління Володимира Святославовича. Навіть те, що вже знайшли археологи, — це безцінні пам’ятки. З часом розуміння цінності цього прийде і до еліт. І от яку саме державу ми хочемо збудувати? Чому ми самі нищимо свою ж історію? Це майже останнє, що можна знайти про Русь у межах міста і де немає забудови. Нам треба археопарк, як у Кернаве (Литва), Микульчицях (Чехія), як Лєдніцький (Польща)
В'ячеслав Баранов, співробітник Інституту археології НАНУ, стаття на Lb.ua
На сьогоднішній день оця місцевість ... має дійсно сакральне значення для Києва... На сьогодні ми повинні думати що ми будемо передавати наступним поколінням - і оці залишки городища і залишки поселень... вони повинні бути досліджені і передані наступним поколінням
Олег Сєров, відомий український науковець, археолог, пам’яткорохоронець, голова Київської обласної організації УТОПІК, прес-конференція
..цю місцевість (ред. Китаїв) категорично не можна забудовувати...місцевість узагалі треба забрати в «Київської овочевої фабрики» і віддати під заповідник.
Микола Пархоменко, заступник голови УОПІКу, стаття у газеті "День"