Серія: Відомі Китаївські дачники

Лука Войно-Ясенецький

(1877-1961)

«Скальпель у Божих руках»

На фасаді Національного медичного університету імені Богомольця можна побачити меморіальну дошку - випускнику медичного факультету університету святого Володимира, видатному хірургу та релігійному діячу Валентину Феліксовичу Войно-Ясенецькому (1877-1961).

Політв'язень, що пройшов заслання, в'язниці і тортури. Лікар, який врятував від втрати зору сотні людей, і сам втратив його в кінці життя. Талановитий проповідник, що не втратив віру. Валентин походив зі збіднілого дворянського роду, народився у Керчі. У 1889 році його родина їде до Києва. Зі спогадів нащадків родини дізнаємось:
"Валентин паралельно з Другою київською гімназією відвідував Київську рисувальну школу (Мурашка) і готував себе до кар'єри художника... родина виїжджала на дачу в Китаїв".

Валентин привозив на дачу своїх товаришів-художників з бідних родин. Художники малювали на пленері, гомоніли про світло, про фарби, про нові художні течії... Залишився подвійний фотографічний портрет, де Валентин знятий разом з товаришем-художником, (літо 1896, Китаїв, фото 2).

Тоді на дачі він не відпочивав, а продовж дня пропадав в селі, косив сіно з селянами, укладав стоги. Обідати теж вважав за краще з сільськими чоловіками картоплею і томатами.

Валентин багато малював, але раптом він змінив життя: у 1898–1903 р. вчиться на медичному факультеті Київського університету, який закінчує з відзнакою, йде працювати земським лікарем.

У 1923 р. прийняв чернецтво під ім’ям Луки (обране ім’я було пов'язане з його покликанням: в християнській традиції Лука ― апостол та євангеліст, а також лікар і художник, який написав перші ікони Богоматері).

Попри жорсткі переслідування з боку влади, три арешти, 11 років ГУЛАГу (фото 4), заслання до Полярного кола, святитель Лука читав лекції та оперував у підряснику, благословляв хворих і молився перед операціями.

Він - автор 55 наукових праць з анатомії, фізіології, анестезіології, гнійної медицини, хірургії та 12-ти томів проповідей.
Набутий Войно-Ясенецьким досвід лікування гнійних поранень та пізніх операцій при інфікованих ранах великих суглобів покладено в основу його наукової праці «Нариси гнійної хірургії» (витримала чотири видання - 1934, 1946, 1956, 2006). За цю роботу він отримав Сталінську премію, більшу частину якої передав дітям, постраждалим від війни.

У 1946 році Лука повертається до Криму у сані архієпископа.
Влада не полишала і в Криму нагляд за Лукою - завели справу № 6291, яка отримала назву «Мракобес»: "...побоювання чекістів викликало бажання архієрея наблизити до себе священиків з дореволюційним стажем, гарною духовною освітою, які постраждали від атеїстичної влади. Серед них переважали переселенці із західних областей України, в першу чергу - з православної Волині. До 1955 року в єпархії служило 10 таких священиків (яких архієпископ «перетягнув за 2-3 роки», які спілкувалися між собою і мали, за твердженням чекістів, зв'язки з українськими націоналістами)".