240 років досліджень Китаївського комплексу

Перші згадки про Китаївське городище з'явились у літературі в ХVIII ст., археологічні ж дослідження Китаївського урочища розпочали у XIX ст. - археологічна еліта (Д. Самоквасов, В. Антонович, В.Хвойко) звернула увагу на Китаївський комплекс. І лише в XX-XXI ст. археологи відкрили справжній його масштаб - величезне місто, городище, дороги, вали, курганний могильник та печери.

Початком дослідження Китаївського комплексу вважається праця "Географічний опис Києва", де її автор Василь Іванович Новгородцев у 1784 році зробив перший короткий опис комплексу та ввів термін - “Китаївське городище”13.

Малюнок Де ля Фліза. Вид на Китаїв

…на відстані від печерської фортеці в семи верстах Китаївська пустинь, що належить Печерській лаврі, або Китаївське городище, якого невеликі ознаки й досі видимі.» 

Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874

У XIX ст. з’являються окремі публікації щодо Китаївського комплексу, проте вони носили суто краєзнавчий характер - М.Берлінського (1820), митрополита Євгена (Болховітінов) (1831), І.Фундуклея (1847) Л.Похилевича (1864, 1865) та ін13.

Археологічні дослідження у ХІХ ст.

Починаючи з кінця XIX ст. на складових об'єктах пам'ятки археології у Китаєві неодноразово проводились розвідки та невеликі розкопки: досліджувались окремі ділянки (посаду, поховання на могильнику, печери, залишки укріплень). 

 

Під час роботи у Києві 1874 року ІІІ Археологічного з’їзду Дмитро Якович Самоквасов розкопав кілька курганів Китаївського могильника IX-X століть. 

Самоквасов Д. 

Дмитро Самоквасов - український археолог, історик-правознавець, архівіст. Автор понад 200 наукових праць. З 1872 року він проводив археологічні розкопки на території України, Польщі та Бессарабії. Однією із найвизначніших розкопок стали дослідження курганів у Чернігові, зокрема кургану Чорна могила.

 

В Китаєві під курганними насипами у 1874 році ним були знайдені могильні ями з людськими кістяками, вириті у лесі на глибині 1,5 м. Кістяки лежали на спині, обличчям догори, головою на захід. Кисті рук були складені на грудях або животі, ноги – витягнуті. На грудях одного з кістяків було знайдено срібний хрестик з ланцюжком та намистинками із скла.
 

Опис дослідження в Китаєві вчений зафіксував у своїй праці в 1908 році27: 

Самоквасов Д. Я. Описание археологических раскопок и собрания древностей

Розкопки також проводив Володимир Павлович Науменко, про що є згадка у виданні Історичного товариства Нестора-літописця при Київському університеті.

Науменко В.

Освіту Володимир здобув у 2-ій київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. Він був близьким до таких видатних українських діячів, як Михайло Максимович, Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, із якими був знайомий особисто та багато співпрацював.

 

Із початку 1870-х років і до кінця життя Володимир Науменко – активний учасник українського руху.

 

Він належав до складу Старої громади, Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (закритого Емським указом 1876 року), членом київської “Просвіти”, редактором і видавцем провідного українського часопису “Київська старовина”.

 

У 1876 році у другій курганній групі в Китаєві Володимир Науменко розкопав три курганних насипи, в одному з яких знайшов кістяк дитини та залізний ніж, в інших насипах були сліди спалення, а також уламки горщиків, залізні цвяхи, бронзова скоба та залізний замок31:

"Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца". Видання Історичного товариства Нестора-Літописця при Київському університеті. 1873-1877

Микола Федотович Біляшівський - український археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч, один з фундаторів вітчизняної музейної справи.

 

У гімназійні роки Біляшівський цікавився нумізматикою, часто бував у церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії, де захопився музейною справою і долучився до збору експонатів. Про ці роки збереглась згадка - про самостійні розкопки майбутнього вченого у Китаєві у 1885 році 4:

Біляшівський М.

...Пригадується як ми з двоюродним братом Миколою Пахаревським надумали зробити розкопки: захопили вранці лопатки й помандрували в Китаїв. Дійсно розкопали в Китаївському могильнику одну чи дві могили; розуміється тільки попсували їх. Було дуже цікаво і трохи боязно – щоб монахи не накрили – приходилося працювати вдосвіта...

Біляшівський стояв біля витоків української археологічної науки: під час розкопок на Княжій горі поблизу Канева відкрив літописне давньоруське місто Родень; багато років друкувався в журналі "Киевская старина" і своїм коштом видавав "Археологическую летопись южной России" (назву "Україна" вживати в Російській імперії не дозволяли) - перше в Україні спеціалізоване наукове періодичне видання з питань охорони історико-культурних пам'яток.

 

Але найголовнішою працею М.Ф.Біляшівського стала організація і відкриття Київського музею старожитностей і мистецтв, або художньо-промислового і наукового музею, який він очолював протягом 1902–1923 рр.

 

Сьогодні на базі колекцій цього музею діють Національний художній, Національний музей історії України і Національний музей українського народного декоративного мистецтва 5. 

 

Збереглась фотокартка "З випадковою екскурсією біля Китаївського монастиря", де М. Біляшівський зафіксований 13:

Біляшівський зберігав артефакти української історії та культури не лише в музейній колекції, але й на фотознімках. Наприклад, в архіві Національного художнього музею України є унікальна світлина Миколи Федотовича з підписом "Китаевская пустынь возле Киева, дек. 1900 г. Иконостас XVIII ст." 23:

Світлина М. Біляшівського "Китаївська пустинь". 1900 р.

Володимир Боніфатійович Антонович – один із найвидатніших українських істориків, батько археології, етнограф, публіцист, громадський діяч, видатний педагог.

 

У 1886 році Володимир Антонович дослідив Китаївські кургани та печери, про що подав дані у своїй праці 1895 року - "Археологічна карта Київської губернії" 1.

Антонович В.

Археологическая карта Киевской губернии : (прил. к XV т. "Древности") / В. Б. Антонович; Императ. Моск. Археол. О-во. – Москва: Тип. М. Г. Волчанинова, 1895

Вікентій В'ячеславович Хвойко - засновник української археології, автор наукових відкриттів. Він перший започаткував нову наукову добу в дослідженнях палеоліту України, відкрив ранньослов’янські археологічні культури на наших теренах і пам’ятки давнього Києва. Та найбільшим його подарунком людству стало відкриття в 1896 р. унікальної стародавньої землеробської культури IV – III тис. до н. е. Дану культуру Вікентій Хвойка назвав Трипільською - за назвою с. Трипілля (нині Київська обл.), поблизу якого він зробив свої перші розкопки давнього поселення.

 

Входив до Київського товариства шанувальників старовини та мистецтва, був одним із засновників Київського музею старожитностей та мистецтв (сучасний Національний музей історії України), де працював зберігачем археологічного відділу.

 

 

У серпні 1899 року Вікентій Хвойко демонстрував досліджені ним майданчики учасникам XI Археологічного з’їзду, що проходив у Києві. Це була одна з найвідоміших польових екскурсій. Ось як розповідають про це «Известия XI АС»: 

 

«11 серпня члени археологічного з’їзду, числом близько 36 осіб, здійснили вчену екскурсію для проведення розкопок в місцевості, що розташована за 70 верст від Києва вниз по Дніпру».


У поїздку вирушило поважне товариство, практично вся еліта тодішньої археологічної науки: голова з’їзду П. С. Уварова, голова ІАК О. О. Бобринський, представники іноземних вчених товариств та установ, професори В. Б. Антонович, Д. Н. Анучін, Д. Я. Самоквасов, Д. І. Багалій, Ю. А. Кулаковський, Е. Р. Штерн, В. Г. Ляскоронський, члени Імператорського московського археологічного товариства - В. О. Городцов, В. К. Трутовський, члени С.-Петербургського Археологічного інституту - проф. М. І. Веселовський, ген.-лейт. М. Ю. Бранденбург та інші запрошені 4.

Хвойко В.

...Під час з’їзду В. В. Хвойкою та В. О. Городцовим була також проведена екскурсія-дослідження курганів в Китаївській пустині і здійснено огляд печер, імовірно, «варязького походження, розташованих у правобережних дніпровських горах.

Перша та друга фотографії ілюстративні. Проєкт Наукового архіву Інститут археології НАН України, фонд Хведора Вовка, ф.84-ж. Археологічні екскурсії (без визначення). Фото.
Третя фотографія - Китаївська пристань, поч. ХХ ст., Ірина Гринчук, група у ФБ

Археологічні дослідження у ХХ ст.

110 років тому у 1914 році пароплав з поважними гостями направлявся у південному напрямку від Києва - до Китаєва.

Олександр Дмитрович Ертель мав провести екскурсію перед відомими дослідниками стародавнього Києва14.

Подію організувало Київське відділення Російського військово-історичного товариства для огляду давніх валів, печер та курганних могильників у Китаєві. Слухачами були непересічні люди, управлінці, археологи, дослідники: М.І. Петров, В. В. Хвойка, А.В. Прахов, О.І. Покришкін, Д.В. Мілеєв та інші.

Ілюстрація пароходу, що йшов до Китаєва - фотокартка "Прогулянка до Китаєва" (34)

Огляд китаївських старожитностей справив велике враження на екскурсантів, діяльність Ертеля О.Д. була схвалена і для подальших робіт йому була виділена команда військових, які склали документ під назвою "Військово-археологічний план Китаївського городища та прилеглої до нього місцевості з могильниками та печерами".

 

План знімав підпоручик Шостого понтонного батальйону В. Т. Чеботарьов у травні 1914 р., редагував його капітан Н.Ф. Наркевич6:

"Військово-археологічний план Китаївського городища та прилеглої до нього місцевості з могильниками та печерами" (знімав підпоручик Шостого понтонного батальйону В. Т. Чеботарьов у травні 1914 р.)

Необхідно додати, що народився Олександр Ертель у м. Звенигородка (Черкаська область) у родині гродської поліції письмоводителя:

Запис про народження Олександра Ертеля

Для Ертеля О.Д. ці дослідження були неймовірно важливі, він взагалі мав гіпотезу походження древнього Києва не з града Володимира, а з ... Китаєва - і прагнув будь-що довести свою думку за допомогою археології. Енергії та фанатичної любові до археології йому не бракувало. Досить сказати, що при дослідженні печер у Китаєві його 2 рази засипало землею і лише щаслива випадковість врятувала його.

22 червня 1914 року відбулась екскурсія до Китаєва на пароплаві "Держава" вже аж на 150 екскурсантів - про це навіть написали у газеті "Киевлянин"! 

Про історію та топографію Китаївської пам'ятки зробив доповідь для екскурсантів - Леонід Павлович Добровольський, історик, києвознавець, член Історичного товариства Нестора-літописця, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Київського відділення Імператорського воєнно-історичного товариства, Українського наукового товариства в Києві, Київського товариства старожитностей і мистецтв. Учень Володимира Антоновича 16.

Доповнив його розповідь вже на городищі - Володимир Зенонович Завітневич, ординарний професор Київської духовної академії, публіцист та громадський діяч. Товариш Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, член Історичного товариства імені Нестора-Літописця.

Кожному екскурсанту було вручено пам'ятку про Китаївські визначні місця (складену Добровольським та Наркевичем, 7) та план Китаївського комплексу, а після заходу гостям були запропоновані закуски. Відразу запланували екскурсію повторити.

Пам'ятка про Китаївські визначні місця (Добровольський, Наркевич)

Тривалий час Китаївське городище та навколишні території залишались недослідженими, поки у 1947 році експедицією «Великий Київ» були проведені широкі розвідувальні роботи.

 

Під керівництвом академіка Петра Петровича Єфименка (директор Інституту Археології АН УРСР, почесний член Королівського Антропологічного Товариства в Лондоні) було організовано дану багаторічну експедицію.

Єфименко П.

Метою експедиції було виявлення та дослідження археологічних пам’яток Київщини, звіт містить згадку й про Китаївське поселення10.

Матеріали Наукового архіву Інституту археології НАН

У 1947 році в рамках даної експедиції археологиня Надія Володимирівна Лінка під час огляду котловану під будинок №5 на вул. Китаївській на глибині 1,75 м виявила перше житло (землянку) давньоруської доби.

У звіті міститься інформація: "Залишки заглибленої на 1,2 м від сучасної поверхні частини будівлі з глинобитною долівкою дали кераміку Х-ХІ ст."19:

Матеріали Наукового архіву Інституту археології НАН

В 1961-1962 роках на поселенні біля підніжжя Китаївського городища археологами було зібрано багато матеріалів часів Русі: кераміку, шиферні прясла, залізні речі, шлаки, скляні браслети, буси, знайдено яму з культурним шаром, що був насичений керамікою XI-XIII ст. У великій кількості були залишки горілого дерева та попіл (зафіксовано у звіті про розкопки в Китаївській пустині в 1961 році). Тоді на поселенні було закладено 9 шурфів, в одному з них (під №6) у центрі знайдено фрагменти гончарної кераміки XI-XIII ст.18. 

 

У 1961-1963 роках Анатолій Іванович Кубишев та Василь Іванович Бідзіля досліджували 2 кургани. 

 

У 1963 році під час риття котлована під будинок по вул. Пирогівський шлях, в східній частині поселення, було виявлено культурний шар з фрагментами ліпної кераміки.

 

Для досліджень був запрошений Микола В'ячеславович Холостенко - відомий архітектор, реставратор пам’яток Русі, керівник "Київпроекту", автор проєкту зразкового містечка на Багриновій горі, який дослідив котлован та повідомив:

Холостенко М.

...профіль котлована перерізав кілька жител і показав добру збереженість культурного шару...

У 1969 та 1973 роках пам'ятку досліджував Валентин Миколайович Даниленко - начальник ранньословянської експедиції "Великий Київ" Інституту археології АН УРСР. 

 

У 1973 році топографічно-картографічні роботи на Китаївському городищі проводив археолог Михайло Петрович Кучера.

 

У 1974 році на городищі охоронні роботи було проведено під керівництвом археолога Олега Валентиновича Сєрова.

 

У 1973, 1988, 1998 рр. досліджував Китаївський археологічний комплекс Іван Іванович Мовчан - відомий український археолог, дослідник археології та історії стародавнього Києва.

Мовчан І.

У 1970 році він прийшов на роботу до Інституту археології НАН України в новостворену Київську постійнодіючу археологічну експедицію, де очолив один з найбільших загонів експедиції - Києвоокольний, який здійснював розкопки давньокиївської околиці - Видубичі, Китаїв (городище, курганний могильник і селище), Клов, Передславине, Печерський монастир 15.

У 1973 році в Китаєві Іваном Мовчаном проведено дослідження 24:

Матеріали Наукового архіву Інституту археології НАН

У 1976 році вийшла книга під редакцією Петра Петровича Толочка "Археологічні дослідження стародавнього Києва", де було розміщено статтю авторів І.І.Мовчана, Л.Я. Степаненко "Розкопки поселення та курганів в Китаєво" 27.

І.І.Мовчан Л.Я. Степаненко "Розкопки поселення та курганів в Китаєво", Археологічні дослідження стародавнього Києва / Редкол.: П. П. Толочко

АН Української РСР. Інститут археології. ‒ К.: Вид-во "Наукова думка", 1976, ст. 108-109

І.І.Мовчан Л.Я. Степаненко "Розкопки поселення та курганів в Китаєво", Археологічні дослідження стародавнього Києва / Редкол.: П. П. Толочко

АН Української РСР. Інститут археології. ‒ К.: Вид-во "Наукова думка", 1976

Надзвичайно цікавими є фотографії 1988 року, зроблені під час дослідження Києво-окольним загоном Київської експедиції Інституту археології АН УРСР під керівництвом Івана Івановича Мовчана та Юрія Георгійовича Писаренко. Були знайдені залишки жител Китаївського поселення 11:

Матеріали Наукового архіву Інституту археології НАН

Іван Мовчан залишив цікаві та багаті на інформацію звіти про Китаївське поселення, а ще дуже цінним джерелом також є його наукова праця "Давнокиївська околиця", де дуже детально описаний Китаївський археологічний комплекс та особливо - територія поселення 22:

Мовчан І. І. Давньокиївська околиця. Акад. наук України, Ін-т археології. К. : Наукова думка, 1993

У 1994 році під час дослідження печер в ур. Виноградне під керівництвом Віталія Костянтиновича Козюби експедицією Музею історії міста Києва зафіксовано культурний шар поселення кін. Х–ХІ ст.

 

Також досліджено печерний комплекс. Брали участь археологи М. Стрихарь, Т. Бобровский, А. Курмаз.

 

У серпні 1998 року розкопки двох курганів здійснювалися Старокиївською експедицією ІА НАН України Іваном Івановичем Мовчаном та Сергієм Івановичем Климовським.

Археологічні дослідження у ХХІ ст.

Печери Китаєва досліджували Тимур Анатолійович Бобровський (2007, 2012) та Віталій Костянтинович Козюба, Анатолій Олександрович Ізотов (2013)26. 

 

Восени 2012 року під час розвідки Віталієм Костянтиновичем Козюбою та Ольгою Володимирівною Манігдою на Китаївському поселенні під час шурфування був виявлений об’єкт ХV ст., який містив велику кількість кераміки зазначеного часу. У 2013 році на цьому місці було закладено шурф 2 × 2 м для вивчення цього об’єкта 17.


У 2017 році Архітектурно-археологічна експедиція ІА НАНУ під керівництвом археолога Гліба Юрійовича Івакіна проводила попередні археологічні дослідження (розвідки) на ділянках проектування новобудов (кадастрові №№ 8000000000:79:089:0003 та 8000000000:79:089:0001) в урочищі Китаїв.

 

За результатами археологічних досліджень 2017 року архітектурно-археологічною експедицією ІА НАНУ було складено карту-схему меж та складових елементів Китаївського археологічного комплексу 12.

Звіт про попередні дослідження Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАНУ на ділянках проектування новобудов у історичній місцевості "Китаїв"

(кадастрові №№8000000000:79:089:0003 та 8000000000:79:089:0001) у Голосіївському районі м. Києва у 2017 році, Інституту археології НАНУ

За результатами даних досліджень встановлено межі Китаївського археологічного комплексу:

 

1. Берег Китаївського струмка визначає південну (південно-східну) межу поселення.

2. Північно-східна межа проходить в районі будинку №48 по вул. Пирогівський шлях.

3. Північною межею слугує вул. Китаївська, далі на захід вул. Ягідна.

4. Південно-західний кордон поселення обмежений краєм Голосіївського лісу в районі дитячого садочку. Далі межа поселення йде на північний схід  через поле і виходить по діагоналі на вул. Ягідну в районі будинку №16.

 

У 2020-2021 роках загоном Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України були досліджені чотири насипи Х – ХІ ст. на території курганного могильника археологами Дмитром Валентиновимем Бібіковим, Всеволодом Глібовичем Івакіним та Іваном Володимировичем Зоценко 3.

Археологічні знахідки з Китаївського комплексу

Джерела:

 

  1. Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии: (прил. к XV т. "Древности"); Императ. Моск. Археол. О-во. – Москва: Тип. М. Г. Волчанинова, 1895

  2. Асадчева Т. Новатор в архітектурі та реставратор пам’яток: киянам розповідають про Миколу Холостенка, "Вечірній Київ", 2.11.2022 джерело: https://vechirniy.kyiv.ua/news/73653/

  3. Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)

  4. Блажевич Н. В. Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки . Ч.1 . Переклади наукових праць та коментарі / Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України ;. - Київ : Академперіодика, 2006. – 206 с.

  5. Бібіков Д. В., Зоценко І. В. Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43).

  6. Військово-археологічний план Китаївського городища та прилеглої до нього місцевості з могильниками та печерами (знімав підпоручик Шостого понтонного батальйону В. Т. Чеботарьов у травні 1914 р.). ЦДІАК України, ф. 833, оп. 1, спр. 18, арк.1

  7. Добровольський, Наркевич. Пам'ятка про Китаївські визначні місця. ІР НБУВ, 1914

  8. Ертель О. Д. Записки Київського товариства охорони пам'ятників і мистецтва // Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК). Ф. 725. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 98-105

  9. Затилюк Я., Осташевська Ю. Академік Микола Федотович Біляшівський та його персональний життєпис: публікація джерела і перспективи дослідження.. Науковий вісник Національного музею історії України. Збірник наукових праць. Випуск 4. – К.: Національний музей історії України, 2019

  10. Звіт про археологічне дослідження Мовчана І.І. у Китаєві в 1973 році. Інститут археології НАНУ, Фонд 64

  11. Звіт про археологічне дослідження Мовчана І.І., Писаренко Ю.Г. у Китаєві в 1988 році, Інститут археології НАНУ Фонд 64

  12. Звіт про попередні дослідження Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАНУ на ділянках проектування новобудов у історичній місцевості "Китаїв" (кадастрові №№8000000000:79:089:0003 та 8000000000:79:089:0001) у Голосіївському районі м. Києва у 2017 році, Інституту археології НАНУ

  13. Ізотов Анатолій Олександрович. Історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х – початку ХХІ століть : Дис. - 2008.

  14. Ілюстрована збірка Літературно-артистичного товариства, 1900 рік

  15. Катаєва М., Пішов з життя видатний київський археолог Іван Мовчан, газета "Вечірній Київ", 17 січня 2024 джерело: https://vechirniy.kyiv.ua/news/93803/

  16. Киевлянинь, газета, 22.06.1914

  17. Козюба, В. К., Крижановський, В. О., Оногда, О. В. 2014. «Дослідження об’єкту ХV ст. на поселенні в Китаєві», В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в Україні 2013. Київ: ІА НАНУ, с. 307–308. 

  18. Кубишев А.І. Стародавній Китаїв / Археологія. -1964. - Т. XVII.  С. 43-55

  19. Матеріали з Наукового архіву Інституту археології НАНУ

  20. Мірошниченко М., Микола Федотович Біляшівський - фундатор бібліотеки КПІ Джерело: https://kpi.ua/biliashivsky-about

  21. Мовчан І.І., Степаненко Л.Я. "Розкопки поселення та курганів в Китаєво", Археологічні дослідження стародавнього Києва / Редкол.: П. П. Толочко (відп. ред.), Я. Є. Боровський (секретар), С. О. Висоцький, В. Й. Довженок, С. Р. Кілієвич. АН Української РСР. Інститут археології. ‒ К.: Вид-во "Наукова думка", 1976, ст. 108-109

  22. Мовчан І. І. Давньокиївська околиця. Акад. наук України, Ін-т археології. К. : Наукова думка, 1993.

  23. Національний художній музей України, https://www.facebook.com/namu.museum/posts/pfbid02wQAKRwA58tVHBKPzHpkFiFNc7czYdNQfMuagJfjRm1QmHvCoonmh3z3AUS7sze35l

  24. Овчинников Ю. Е. Фортифікації Києва ІX – першої половини XIІІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень) / Ю. Е. Овчинников // Праці Центру пам'яткознавства. - 2012. - Вип. 21. - С. 101-118. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pcp_2012_21_12

  25. Пеняк П. Із історії археологічних з’їздів. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 12. 2008. С. 435–437 https://www.inst-ukr.lviv.ua/files/12/34Penjak.pdf

  26. Пустовалов Сергій, Чухрай Любов. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6, "Питання музеєфікації Китаївського археолого-історичного комплексу", ст. 92

  27. Самоквасов Д. Я. Описание археологических раскопок и собрания древностей. ‒ М., 1908

  28. Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874.

  29. Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей,” Арк. 132-133, 138, Цифрова бібліотека «Київ», доступний 22 квітня 2024 р., https://dlib.kiev.ua/items/show/238

  30. Черкаська Ганна. Хвойка Вікентій. Від київських артефактів до Трипільської культури. Міська спеціалізована молодіжна бібліотека, джерело: https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/hvoyka-vikentiy-vid-kiivsykih-artefaktiv-do-tripilysykoi-kulyturi/

  31. Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. Видання Історичного товариства Нестора-Літописця при Київському університеті. 1873-1877.

  32. Український інтерес, сайт https://uain.press/blogs/volodymyr-naumenko-vydatnyj-organizator-kyyivskogo-osvityanstva-1297067

  33. Український інтерес, сайт https://uain.press/blogs/volodymyr-antonovych-patriarh-ukrayinskoyi-istorychnoyi-shkoly-1163219

  34. Фотокартка «Прогулянка до Китаєва», джерело: https://www.facebook.com/groups/138750566838494/posts/910179249695618/

 

​​​​​​Ми вказуємо джерела звідки були взяті матеріали - в нижній частині сторінки (за посиланням на файл джерел). Якщо ви виявили фотографію зроблену вами без посилання на вас або ваш ресурс, напишіть нам - ми вкажемо автора, ваш ресурс або приберемо матеріали.