Незручна громада: боротьба за Китаїв у 30-і роки ХХ ст.

Майже століття тому, у 1932 році в Китаєві відбувались надзвичайні події: графиня боролась проти рішення влади разом з селянами, влада маніпулювала, "тітушки" вирішували долю місцевої церкви

Мишаловка – історична місцевість на півдні Києва, колишнє монастирське володіння Києво-Печерської Лаври. Територія селища з плином років то межувала, то поглинала іншу місцевість - Китаїв.

Так як це селище Мишаловка було супутником Києва, тут дуже жваво завжди проходили процеси "виходу" та "поселення" та постійно з'являлись нові мешканці, чим і скористалась влада при ухваленні рішення про закриття Китаївської церкви.
 

Мишоловка. Домінік П'єр де ля Фліз. «Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи з зображенням деяких природних витворів рослинного і тваринного світу, разом із статистикою кожного села, їхнім виглядом, зробленим з натури, зображенням селянських костюмів та географічною картою Київської округи». Київ, 1854. - С. 450.

У 1929 році відбувся так званий «процес монаха Чехуна», результатом якого стало закриття Печерського монастиря. Тоді ж підняли питання і про закриття Свято-Троїцької церкви, як її монастирського володіння.
 

Про закриття монастирів (матеріали Анатоля Ізотова)

Селяни Мишаловки не змирились та написали скаргу до ВУЦВК (Харків), посилаючись на норми Конституції, вони нагадували владі, що їм гарантовано задоволення релігійних потреб. Влада тоді зазначила, що закриття храму можливе лише за наявності запиту від більшості селян. На цьому люди й заспокоїлись.

Та не пройшло й трьох років як, під новий 1932-й рік Мишоловська сільрада скликала загальні збори селян Мишаловки. Одним з питань було закриття Свято-Троїцької церкви та передачу приміщень Будинку опіки (для людей з інвалідністю). Не дивлячись на виступи представників Плодово-ягідного інституту, президії сільради, більшість селян гучно протестували проти цього. Тоді президія заявила, що з думкою селян ніхто рахуватись не буде, адже важливий лише робітничий клас. Про це ми дізнаємось з архівної справи, де збереглось звернення самих селян:
 

Справа про закриття Троїцької церкви. ЦДАВО, ф. 1, оп. 8, спр. 150, ст. 38

Сільрада на свою сторону залучила вчителів Мишоловської трудової школи, провела зустріч з 186 учнями, доручила провести зустрічі з батьками, щоб вони теж підписались за закриття церкви. Ми знаємо з архівної справи, що серед вчителів Мишоловської трудової школи, які підписались, принаймі 4 з 6 не були місцевими, вони приїхали сюди у 1931 році.

Мишаловська сільрада вже за 2 тижні надіслала Міськраді лист з постановою конференції Всесоюзного науково-дослідного плодово-ягідний інституту, на якій її 183 робітників та 41 робітник Мишаловського радгоспу підтримали закриття церкви. Потім додавали списки і від трудової школи і від радгоспу Самбурок (32 підписи) і від Голосіївського радгоспу (84 підписи) і навіть хатніх робітниць назбирали підписи, та невідомо звідки і хто вони були! Взагалі, усі підписні списки містять прізвища, які не є характерними та розповсюдженими серед мишаловських жителів. Дійсно, це були робітники, що тут не проживали.

І ось тут жителі селищ Мишаловки, Корчуватого та Коника вирішили зібрати свої підписи проти закриття Свято-Троїцької церкви. Вони аргументували це тим, що на зборах сільрада не звернула увагу на селян, а приймає до уваги інтереси робітників, що працюють на території Мишаловки, але живуть у Києві, де мають куди піти до своїх церков. 

Зібрали неймовірну кількість підписів - 738. Це при тому, що у селищі проживало 856 чоловік старше 18 років.

Саме у ці роки графиня Марія Нірод разом з дітьми та видатною хірургинею, Вірою Гедройць, проживали десь біля Преображенської пустині на території Мишаловки. 

Графиня Марія Нірод (24.05.1879 – 11.10.1965)

Серед підписантів знаходимо в тому числі її підпис під номером 268:
 

У листопаді 1932 року на засіданні Президії Київської міськради погодилась на закриття церкви та аргументували тим, що з жовтня 1931 року усі сільські господарства Мишаловки перейшли працювати на виробництво, землю 162 га передано до Міськради, отже усі стали виключно робітничим класом.

На засіданні Президії Київського Облвиконкому про закриття Свято-Троїцької церкви зазначили, що на території села є такі установи: артіль «Взуття» 113 чол., цегельний завод, Плодовоовочевий інститут – 249 чол., радгосп – 78 чол., інвалідний городок червоноармійців – 106 чол. (усіх разом 546 чоловік). У довідці зазначалось: загальна кількість населення села Мишаловки – 2014 чол., з них користуються виборчим правом – 856 чол., позбавлено виборчих прав – 16 чол., монахів – 97 чол., не повнолітніх – 1045 чол. Віруючих 738 чол. 

Інспектор культів вважав, що мешканцям не зашкодить закриття Троїцької церкви, адже у селі є Преображенська церква, якою їм і запропонували користуватись. Біда в тому, що і її закрили через 3 роки.

Так як зібрати підписи чесно не змогли, то у зверненні Президії Київського Облвиконкому до ВУЦВК про закриття Троїцької церкви просто додали у довідці: «за» закриття підписалось 546 чоловік. Дорослого населення 1901, віруючих 738».

Як бачимо, брудні маніпуляції з голосами, нехтування справжньою волею людей, цинізм,  використання немісцевих - це все вже було й тоді. Проте тепер ми знаємо, що на цій території проживала дуже непроста громада, яка готова була боротись за своє раз за разом. Ії нащадки тут мешкають і досі.